5 міфів про СДУГ

СДУГ – синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, який відноситься до неврологическо-поведінкового розладу. Всього виділяють три типи:

1. Неуважний.
2. Гіперактивний/імпульсивний.
3. Комбінований.

Окремі ознаки проявляються досить рано – деякі батьки відзначають відхилення у поведінці у дитини вже в 1,5-2 роки. Проте точний діагноз лікар має право поставити лише до шести років, коли можна об'єктивно за спеціальними шкалами оцінити непосидючість, гіперактивність і неуважність.

За різними даними вважається, що СДУГ вражає від 5 до 11% дітей шкільного віку. Причому у міських жителів він зустрічається частіше, ніж у сільських, у хлопчиків в 4-5 разів частіше, ніж у дівчаток. Незважаючи на те, що цей синдром хронічний і на даний момент лікування для нього не знайдено, близько 30% пацієнтів переростають або пристосовуються до нього у дорослому житті.

Спори з приводу самого СДУГ ведуться вже без малого півстоліття (з 1970 р). Синдром обростає домислами і загадками. Серед міфів особливо виділяються наступні:

1. Не захворювання, а розпещеність

Діти, які постійно порушують всі можливі правила і норми поведінки, дійсно виглядають просто невихованими. Але справа в тому, що пояснення і зауваження у даному випадку не допомагають. Дитина насправді знає, чого робити не можна, але під дією моменту просто не думає про можливі наслідки і вибирає неправильне поводження або розв'язання ситуації.

Строго кажучи, людина з СДУГ не хворий, і ставитися до нього, як до хворого настільки ж шкідливе, як і намагатися лікувати ременем та іншими крутими заходами. Він просто не може збудувати для себе адекватну програму поведінки, відрізнити першочергові завдання від другорядних. Тому навіть таке заняття, як, наприклад, чищення зубів, умивання перетворюється в суще покарання.

З іншого боку – спускати доньці чи синові все з рук так само шкідливо, як і карати їх. Життя взагалі без якихось рамок повалить дитини ще більший хаос.

2. Не варто лікувати, треба виховувати

Ці два поняття не виключають одне одного. Хоча якщо батько чітко розуміє ситуацію, може домовитися про спеціальному педагогічному підході в школі, то життя і навчання цілком можна нормалізувати, а деякі діти навіть обходяться без медикаментів. Але такі випадки швидше виняток.

3. «Гиперам» не місце в школах

Виключити таку дитину із звичайної загальноосвітньої школи – широко поширений метод, але незаконний. Діти з СДУГ мають повне право на освіту. І чужі мами не мають права вимагати, щоб дитину забрали подалі від їхніх чад. Єдине, на чому вони можуть наполягати, щоб школа забезпечила безпеку дітей.

4. Це новомодне назва хуліганів

Це не так – прості підходи типу «більше любити, більше питати на уроках» в даному випадку просто недієві. Щоб справитися з дитиною, потрібно вчитися особливим методам виховання.

5. Зараз СДУГ у всіх з-за гаджетів

Це твердження в корені невірно. Кожен, хто виступав перед дітьми, знає, що уваги дитини вистачає на 15-20 хвилин, а потім він починає соватися і відволікатися. У сдвгшников уваги вистачає максимум на 5 хвилин. При цьому одне покоління і доступність до електронних приладів у всіх більш-менш однакова.

До речі, дитина з синдромом навпаки, може просидіти перед телевізором дуже довго. Тут питання в наступному – увага буває довільним і мимовільним. У першому випадку воно утримується вольовим зусиллям, а в другому – ні. Так ось телевізори та планшети не вимагають від дитини зусиль – вони самі мерехтять і розважають його. Те ж стосується і улюблених занять, наприклад малювання або збирання конструктора. Вивчення шкільних предметів або прибирання кімнати потребують певної концентрації, яку сдвгшник забезпечити не може.

Заходи для полегшення синдрому дефіциту уваги

1. Зрозумілі і прості правила, схеми та алгоритми дії. Їх можна написати або намалювати.
2. Зворотній зв'язок з боку дорослих – відстеження поведінки дитини, додаткова мотивація у будь-якій справі (нормальна дитяча мотивація – типу цікаво чи цікаво у дітей з СДУГ швидко згасає).
3. Підтримуючі препарати для мозку, пам'яті і нервової системи.
4. Навчання батьків тонкощам виховання.

Виходячи з усього сказаного, потрібно розуміти, що синдром дефіциту уваги зовсім не вирок. А найкращі результати для коригування поведінки дитини дасть комплексний підхід: особливі виховні методи батьків + підтримка в школі + спеціальні препарати.